Невимовне

Вячеслав Романовський

Бризнуть проліски-очі –
І мені не до сну.
Жаль, що поїзд гуркоче
Ув осінню весну.

Ніжно погляд купає –
І його не зітреш,
Бо душа закипає,
Дзвонить сріберна креш.

А весна серце повнить –
Почуття молоді!
І прийшло невимовне,
Як уперше, тоді…

2.04.2016.

Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении

Другие произведения автора Вячеслав Романовський

Рецензии

Написать рецензию

Вячеславе Євгенійовичу, Ваші вірші проймають душу. Моя дружина просльозилася
, коли ми удвох читали Ваш вірш, присвячений Анатолію Перерві. Мовби про її домівку у селищі Старий Мерчик. А мене вразив Ваш Вірш "Невимовне", я навіть поліз у словник вагою 5 кілограмів, але слова "креш" не знайшов, можливо Ви мали на увазі "крешер" - стрижень, а скорочено "креш". Це Ваш неологізм? Спасибі за хороші вірші на такій звучній українській мові. З повагою та побажаннями успіхів. Леонід, Наталія Ружинські.

Леонид Ружинский 17.04.2016 17:34 • Заявить о нарушении

+ добавить замечания

Я думаю, що знаєте українську народну пісню, де є такі слова: кришталева чаша - срібная креш. Пити чи не пити, все помреш...Креш має два значення:
- чаша, посудина з кришталю (розм., як позначено в Стусовому словнику)
- срібний поясочок у такої посудини.

Вячеслав Романовський 19.04.2016 10:58 Заявить о нарушении

НЄня крушИтся на очАх, а вонИ - сюсЮшкі-люлЮшкі.....*
Ну и где слово против фаш-бандЄро-хУнто-
обстрЕлов з Хунтахны рідной ДонЕччіны ????? !!!!!

Серж Фико 08.07.2020 00:39 Заявить о нарушении

+ добавить замечания

Написать рецензию Написать личное сообщение Другие произведения автора Вячеслав Романовський