За двох, або Лячне

Він приходить з ночі. Лягає поруч.
І не вірить сам в чоловіче щастя.
Він так довго був на самотність хворий,
Що боїться пульсу її зап’ястя...

Він лягає мовчки. Лягає тихо.
Знов навчається він тамувати подих.
В нього руки дрижать, як він хрестить лихо.
В нього серце дрижить – не втамує подив.

А вона – не спить. А вона – все знає.
Та сама боїться. Бо... Щастя – лячно...
Він кохає її. І вона кохає.
Янгол Ніжності молить за двох несплячих...


Рецензии
такий об'єм сюжету! при чому живий, нестатичний

М-Арфа   13.04.2016 22:43     Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.