За двох, або Лячне
І не вірить сам в чоловіче щастя.
Він так довго був на самотність хворий,
Що боїться пульсу її зап’ястя...
Він лягає мовчки. Лягає тихо.
Знов навчається він тамувати подих.
В нього руки дрижать, як він хрестить лихо.
В нього серце дрижить – не втамує подив.
А вона – не спить. А вона – все знає.
Та сама боїться. Бо... Щастя – лячно...
Він кохає її. І вона кохає.
Янгол Ніжності молить за двох несплячих...
Свидетельство о публикации №116040201141