Крiзь лист верби зеленоi, староi
Крізь лист верби зеленої, старої
Я бачив сонце в морі, як пливло,
І над моєю в небі головою,
Хмаринки геть, кудись собі несло...
В серпневій духоті кружляло літо,
Нектар останній з глечика лило,
Пашів пісок скаженно розігрітий
Та ноги босі, й голову пекло.
Гей, ластівки, візьміть на пера-крила,
І понесіть сирітку від людей...
Земля щаслива - коли доля мила,
А в небі- вільно дихать для грудей...
Крізь темні віти вже верби старої
Шукала зірочка когось мала,
І в мальвах хати сонної,німої,
Здалось, матуся, тихо обняла...
***
Свидетельство о публикации №116040109385