На серці мій камінь тяжіє
І совість стає не чиста,
Як тільки згодом згадаю,
Що в тебе з;явилась друга.
За дії свої не ручаюсь,
Слова я свої не держу.
Мій розум закреслений болем
Малює картинки жаху.
Тобі все скажу я в обличчя,
Ні хвильки я не змовчу.
Змусю тебе я терпіти
Ці митті страшні до болю.
І саме страшніше на світі -
Реальністю стала війна,
В якій я сьогодні пізнала,
Що зрада паскудить життя.
Зрада
© Copyright: Алёна Филипенко 21, 2016
Свидетельство о публикации №116040106941
Свидетельство о публикации №116040106941
Рецензии
