Мільйонний вечір весняних дощів...
І образ твій нікуди не зникає,
Як світлий місяць темряву вночі,
Життя забуте радісно вбиває.
Передавай мелодії сумні!
Твій усміх, як останнє сяйво сонця.
Тепліший, ніж той промінь навесні.
Дивніший, ніж веселий незнайомець.
Моя душа так болісно горить,
І голос твій давно вже не лікує.
Мені здавалось, що ця світла мить
Теплом зігріє, щиро поцілує.
Приходить ніч. Минає день за днем.
Твій образ пробиває кілометри.
У пам'яті згасає він вогнем,
Стає чужим, холодним і нестерпним.
Самотній вечір. Знову біль дощів..
Тривожним сумом осіні лунає.
І що мені птахів веселий спів,
Коли навколо ні душі немає?
***
© Copyright: Дарья Окс, 2016
Свидетельство о публикации №116040100342
Свидетельство о публикации №116040100342
Рецензии