Життя після життя
Усі чекають,
ЙдемО ж до забуття,
Усі це знають.
Так хочеться пожить
Хоча би двічі,
Мо’ Бога попросить
Слова провіщі.
Отож вмираємо,
Нас смерть ковтає
І залишаємо,
Що кожен має
Це добре як дітей
Та й ще онуків,
Чи купу лиш ідей
І то без звуків.
А може все дарма,
Нас світ забуде,
Майбутнє то пітьма,
Куди й світ суне.
30.03.16.
Так хочеться
© Copyright: Георгий Грищенко, 2016
Свидетельство о публикации №116033101867
Свидетельство о публикации №116033101867
Рецензии