Як вмирають почуття

Чарбонт
Ти спиш? Ми у снi?
Що ти там собi тiльки кохаєш?!
Тобi б тiльки з iншими, навеснi...
А я турботлива, не вiдчуваєш?

Чом ми любим не так, як всi?
Може в мене ще мало болiло?
Може в тебе ще рани отi,
Може просто ще на зажило...

Роздягайся, лягай. Ми ж навiки?
Яка тонка, пронизлива мить!
Може в рештi решт кинеш палити?
Хоч й простiше мене розлюбить...

Вже чекають на нас поїзди,
Застарiлi купе й плацкарти.
Дуже прикро, що ми - не вони,
Бо окремо лягаємо спати.


© Copyright: Чарбонт, 2016
Свидетельство о публикации №116033112514
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Чарбонт
Рецензии
Написать рецензию
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Чарбонт