Чи не для мене

                Х   Х   Х



Ці ночі загадкові...
                Сяйво снів,
Де ти лілеї рвеш - чи не для мене?
Мине омана. Місяця синів -
Смарагдових - зцілує сніг,
До мене пригортаючись щоденно.

Мій дім. Моя тераса. Квіти. Сад.
Зіркове небо наді мною - стеля.
Нема іще - січневий снігопад,
Вуста і серце полум"я не меле...
Зелений Гай, батьки і брат.
                І сад...

І квіти в ньму. Це бабусі руки,
Що перетворювали стіни на палац,
Із серцем невгамовним тиха злука,
Без галасу, тихенько, маць та маць,
Всіх надихали.
                Ти зі мною?
                Слухай,

Бо це про тебе золотий ранет
Шепоче, і медова слива
Підморгує мені:"Дивись, дивись!
Мій мед - і золота полива
Десь там, на обрії, побрались і злились.

Твої там - і душа, і розум,
Усе у колі мрійників - садків,
Ти нас повік позбутися не зможеш,
І матіол нічних, і співаків -
Що геній, хоч і коник, кожен.

Мій дім. Моя тераса. Квіти. Сад.
Світанок. Пахощі. Свідомість.
Яскраві кольори, півоній цвях,
Зомління, зойк душі натомість:
Півонії чи снігу шлях?