Ти будеш знати , як пахне моє воллосся,.
як зранку протягуюсь завжди без кінця,
як на вдосі знову тобі довелося, надати собі свій образ митця.
Ти мене пригадаєш по книжечкам ,
по гармидеру біля стільця.
Як тобі ще хвалилася личиком,
що розквітло , мов після доща.
Ти мене пригадай по всіх родинках,
по паперах розписаних римами.
По моїх божевільних наркотиках,
Що для мене віршів натворили.
Я приснюся тобі пізно в осені,
я прийду в своїм синім пальто.
Ми з тобою знов тему заносимо,
знов про те , вже чого не було.
Обіцяю, що ввісні не гукатиму,
не зніму твою маску з лиця.
Не триматиму й не обійматиму,
те що знову набуло кінця.
Ти знаєш як пахне волосся?
- Дивним присмаком карпатських лісів .
Вже не снюся ....тобі довелося
Побороти свій принцип гріхів
Пригада ш
© Copyright: Старлинг Марианна, 2016
Свидетельство о публикации №116033000710
Свидетельство о публикации №116033000710
Рецензии