Ось ще одну, чи iншу тему...

          ***
Ось ще одну, чи іншу тему-
В роботу проситься перо,
Ця пристрасть виросла в проблему,
Та байдуже, бо десь там відлягло.
І за морокою такою,
Ловлю себе я вже не раз,
Все забуваю, як за грою,
А схаменусь- вже пізній час.
То хай собі, що люди кажуть,
Або ж сміються в кулаки,
Слова, як зерна,в душу ляжуть,
Слова-вогонь, хай знають диваки.
Вогонь, який не згас з роками
І надиха оці рядки,
Як птах, несе в степи до мами,
Цвіте полинь, думки гіркі.
А, може, ластівка зустріне,
Мене, кружляючи, в степах,
І може, туга моя згине,
Як гад, над кручею в норах.
Знов зачепилася надовго-
Ота струна іще болить,
Думок багато, слів ще повно,
Навіщо рани ті ятрить?..
Казав Шекспір, бува боїться,
Що, раптом, риму не знайде?..
Так то ж Шекспір-тих слів,скарбниця!
Аматор - цеглу лиш кладе...
Ой ще багато цегли треба,
Щоб храм звести і нам такий,
Як у Шекспіра - аж до неба...
В любові, шані світовій.
Вже закруглять розмову треба-
В роботу проситься перо,
В футляр складу і в стіл до себе,
Перо - не човника весло...

        ***