Чорна пантера
З ранку до ночі, з ночі… до смерті.
Тремтячі руки жіночі,
Сина зів’ялі очі,
Наче квіти у серпні.
Хто доведе, що блідність
Не може бути чудова?
Це як небо узимку під час снігу.
Я намалюю
Всі риси плачу, всі риси болю,
У найяскравіших відтінках крику.
Кохана, ще трохи часу,
Картина мертвого миру
Буде готова.
І коли прийде у гості
Пані з косою,
Я попрошу її стати у позу
Поруч з тобою,
Та почекати до завершення холсту.
Послухай, кохана. Творчість –
Дитя страждання і болю.
Разом с тобою
Ми намалюємо щастя, закресливши гордість,
Закресливши людськість , закресливши совість.
Ми намалюємо щастя,
Зариємо в землю,
Поставимо хрест нагорі
І в батьківські суботи
Будемо поминати
Безсмертну творчість.
20.03 7:08
Свидетельство о публикации №116033003354