У мерхлім просторі, у безгомінні часу
Триває абияк твоє буття…
А ти друкуєш твори і накази,
І в схованку ховаєш почуття.
Бо мертвому байдужому камінню
Лежати досить довго ще в душі…
Сліпі і обезкрилені творіння
Каміння це виймали із пращі…
Туман і попіл, смерк і павутиння…
У мертвім просторі – у нашому бутті.
Невже насправді проросте каміння
Що згодом має темряву звести?
У мерхлiм просторi
© Copyright: Мироненко Анатолий Анатольевич, 2016
Свидетельство о публикации №116033002645
Свидетельство о публикации №116033002645
Рецензии
Алє я бачив сонце, братє, бачив
Вєсна крокуе, в нєбо подивись
Вєртаются лєлєки, чуеш братє
Ото і е життя, чарівнє, як колись
Павел Миронченко 31.03.2016 19:51 • Заявить о нарушении
Вєсна крокуе, в нєбо подивись
Вєртаются лєлєки, чуеш братє
Ото і е життя, чарівнє, як колись
Павел Миронченко 31.03.2016 19:51 • Заявить о нарушении
Всюди в Інтернеті на російських сайтах кажуть, що Україна вже загинула. А ми ж таки є. Дякую вам, співвітчизники. З пов.
Игорь Ярин 06.04.2016 19:43 Заявить о нарушении
Игорь Ярин 06.04.2016 19:43 Заявить о нарушении
"Собака гавка, а караван ідє"- так воно і е. Україна будє жити колись, вільною і щасливою, я в цє вірю. Якби ж то, нє свої пани- олігархи, та Пукінська влада, брєхуни і вори, одним словом- Іроди. Вбивати свій народ, своїх братів, може тільки Іуда.
Павел Миронченко 06.04.2016 19:54 Заявить о нарушении
Павел Миронченко 06.04.2016 19:54 Заявить о нарушении