Лепестковый романс- из Лины Костенко

  Перевод с украинского

Оригинал Лины Костенко

Той клавесин і плакав, і плескав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.

Він був старий і плакав не про нас.
Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.

На голови, де, наче солов’ї,
своє гніздо щодня звивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні.

Він цей вокал підносив, як бокал.
У нього був метелик на маніжці.
Якісь красуні, всупереч вікам,
до нього йшли по місячній доріжці.

А потім зникла музика. Антракт.
Усі мужчини говорили прозою.
Жінки мовчали. Все було не так.
Їм не хотілось пива і морозива.

Старий співав без гриму і гримас.
Були слова палкими й несучасними.
О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути не прекрасними.


 Перевод Инны Гавриловой

Тот клавесин и плакал, и плескал
чужую боль. Чадили свечи душно.
Певец - старик пел,словно пеликан,
процеживая  музыку сквозь душу.

Певец был стар и пел он не о нас.
Тот голос был, как из других акустик,
и рассыпал слова его романс,
как лепестки от роз роняет кустик.

На головы,где ,словно соловьи,
свивают гнезда  в суетности будней,
упал романс о нежности любви:
я Вас любил...как никого не буду...

Он тот вокал поднёс нам,как бокал,
и бабочка дрожала на манишке.
Кареты...дамы, съехались на бал,
как будто из веков прошедших вышли.

Потом исчезла музыка. Антракт.
Мужья шумели прозой о порожнем.
Молчали жёны. Было всё не так.
Ни пива не хотелось,ни пирожных.

Старик нам пел без грима и гримас.
Несовременно,но и не напрасно.
О, спойте,спойте, женщине романс,
чтоб не забыла,как она прекрасна!


      29.03.2016г.