Вже не захочу...

Воин Амбера
Вже не захочу...


Намисто я хотів, як привітання,
калинових ягід, тобі вдягти.
Тебе хотів назвати я - Коханням...
Тебе хотів до безтяму. А ти...

Тобі було - що є я. Що - немає.
Я пізно зрозумів це все, на жаль...
І біль, як м'ясо із кісток знімає,
брехня. Неначе ріже без ножа.

Можливо, ми ще будемо з тобою
і спілкуватисся, балакати. Лишень...
вже не захочу брать фортеці з боєм.
Моє кохання вмерло. Вчора. Вже.


© Copyright: Воин Амбера, 2016
Свидетельство о публикации №116032902619
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Воин Амбера
Рецензии
Написать рецензию
Дуже гарний вірш! Але на мою думку, КОХАННЯ не вмирає... Воно лише з часом змінює адресу. Щастя Вам. З повагою,

Наталия Гоцуленко   05.06.2016 23:15   •   Заявить о нарушении
+ добавить замечания
Написать рецензию     Написать личное сообщение     Другие произведения автора Воин Амбера