«Завжди собою»
Кручі горять і дим
Густий в’ється з-за бою.
Вона дихала ним,
Він був рікою стрімкою.
Струмом наскрізь думки.
Він був насичений спрагою,
Небу подав руки
Із нелюдською наснагою.
Питає вголос вночі…
Навіщо душиш мене?
Душу мою тримаєш?
Катуєш і давиш ти ще?
Ніколи мене не лишаєш?
Нектари забутих мрій
І спогади консервовані,
Згадка тепер крадій.
Ім’я назавжди конфісковане.
Даруй подарунки коли
Її немає давно,
Мости вже втонули і ти.
Божевільне щоденне кіно.
Кручі горять і дим
Густий в’ється з-за бою.
Малюючи це лише він,
Завжди залишався собою…
Малюючи це лише він
Завжди залишався собою…
29.03.2016
Zavjdy soboyu
© Copyright: Сергей Лукашовъ, 2016
Свидетельство о публикации №116032912014
Свидетельство о публикации №116032912014
Рецензии