Стогiн на укр. яз

                "...этот стон у них песней зовётся..."

Господь Шевченкові талантів купу дав, та той "пророк", чомусь, усе стогнав.
З часів отих давенних і до нині стогнати полюбляють в Україні.

"Йой, горе чорне, лишенько-біда..."- голо'сять господиня й ґазда', "нещасная година..."- підвівкує дитина.
"Як існувати, Боже мій, гроше'й не вистачає..." А сам на "тачці", на крутій, повітря розсікає.
"Нездала влада, хай їм грець,затримують зарплату..." Але "задурно", молодець, з нуля будує хату.
Одіті з голочки та стіл вгинається від їдла. Те слухати немає сил, брехня вже остогидла.
А головне, що стогнуть ті, кому гріхом жалітись. Все може статись у житті та водноча'с змінитись.
На долю дурно нарікать і скаржитись не варто, як навіть привод є стогнать, дивись на речі з жартом.
Навіщо кликать негатив і планувать нездале, хто в краще вірить не хотів, того журба й спіткала.
Стогнав ваш "батько" цілий вік за долю України, на вічний плач її обрік,
під"юджував з чужи'ни.

Співуча нація, тримайся і не ний, та припини оцей нудни'й свій стогін.
Ти про майбутнє світле для країни мрій, крокуй упевнено вперед, до перемоги.
Як сонце за'вжди переможе чорний морок, так і кохання урятує білий світ.
Для серця і душі сумління - перший ворог. Вір, що блисне в житті надій метеоріт!

01.02.16р.