СКРИПАЛЬ
Скрипаль на даху ніжно грає,
Ридає жалібно струна…
Його музика не змовкає -
І день, і ніч тихенько гра.
Скрипаль натхненно і сумлінно
Смичком жаліє ту струну,
Яка звучить легко, повільно
І навіває враз нудьгу.
Усім серцем відчуваю
Сумну мелодію гравця,
Йому нічим не заважаю
Музику грати без кінця.
Її ніжненький голос чую
З тремтячим подихом душі.
Почувши раз, вже не забуду,
Як б’ється серце у тиші.
Скрипаль і досі там ще грає…
Усіх на площу зве струна,
Напевно, з нами розмовляє,
Тому завжди така звучна.
Я підіймаю свої очі…
Незграбна постать скрипаля
Видна мені в темряві ночі:
Така тендітна, кам’яна.
15.05.2012
м. Харків
Скрипаль
© Copyright: Виктор Плут, 2016
Свидетельство о публикации №116032805683
Свидетельство о публикации №116032805683
Рецензии
Ще й дОсі чути твори давніх літ
Розпʼятими синкопами у дУшах.
Їх збуджував смичка стрімкий політ,
Впливав магічно навіть на байдУжих...
Пірнав маестро в зАкутки сердець,
Витягував на світ весь шал відради.
Містичних звуків обраний творець
Мелодій розливав живі каскади.
Звучала і підпиляна струна,
Дивуючи до сказу непокОру.
І мліла нестихаюча війна,
А скрипки плач злітав ще вище вгору.
Мовчав слухач і подих тамував,
Висотував із гри потоки чарів
Та настроїв яскравих диво-сплав,
Котрим ще до концерту просто мАрив.
А геній грав і скрипки голоси
Стелились на серцЯ, немов причастя.
І подих невимовної краси
На рани душ спадав фонтаном щастя.
За виступом - і пУстка, і печаль.
Вклонивсь маестро під громИ авацій...
ДорОга музиканта кличе в даль,
НовИх чекає скрипка... інтонацій.
Твір сподобався яскравою образністю та зрозумілим викладом. Тому дозволив собі пофантазувати на зАдану тему. Не впевнений, що щось вийшло, але у сприйнятті теми був абсолютно щирим. Якщо не проженете, ще завітаю.
З повагою до творчої особистості
просто А.К.
Андрей Королёв 7 22.05.2024 22:26 • Заявить о нарушении
Розпʼятими синкопами у дУшах.
Їх збуджував смичка стрімкий політ,
Впливав магічно навіть на байдУжих...
Пірнав маестро в зАкутки сердець,
Витягував на світ весь шал відради.
Містичних звуків обраний творець
Мелодій розливав живі каскади.
Звучала і підпиляна струна,
Дивуючи до сказу непокОру.
І мліла нестихаюча війна,
А скрипки плач злітав ще вище вгору.
Мовчав слухач і подих тамував,
Висотував із гри потоки чарів
Та настроїв яскравих диво-сплав,
Котрим ще до концерту просто мАрив.
А геній грав і скрипки голоси
Стелились на серцЯ, немов причастя.
І подих невимовної краси
На рани душ спадав фонтаном щастя.
За виступом - і пУстка, і печаль.
Вклонивсь маестро під громИ авацій...
ДорОга музиканта кличе в даль,
НовИх чекає скрипка... інтонацій.
Твір сподобався яскравою образністю та зрозумілим викладом. Тому дозволив собі пофантазувати на зАдану тему. Не впевнений, що щось вийшло, але у сприйнятті теми був абсолютно щирим. Якщо не проженете, ще завітаю.
З повагою до творчої особистості
просто А.К.
Андрей Королёв 7 22.05.2024 22:26 • Заявить о нарушении
Виктор Плут
ПЛАЧЕТ СКРИПКА...
Я слышу... Тихо плачет скрипка
В осеннем парковом саду...
Она как будто невидимка,
Ах, что же с нею не в ладу?..
Она звучит под шелест листьев,
Под лёгкий шорох сухих трав,
Под взмахом чьих-то пёстрых
крыльев,
В себя все горести вобрав.
О, скрипка-скрипка, что ж ты
плачешь,
О чём душа твоя болит?..
Зачем ты сердце своё маешь,
Оно же вовсе не гранит?..
Твой голос тонкий, очень нежный
И очень жалобный, до слёз...
И, всё же он такой прелестный,
Под млечный шёпот дивных роз.
Остановись… Не плачь, родная,
Пусть не рыдает полонез
Из чувств твоей души взлетая
Дрожащим звуком до небес.
И всё же скрипка тихо плачет,
Как дождь в осеннюю грозу...
Так грусть она свою венчает,
Роняя горькую слезу.
4.07.2016
Виктор Плут 24.05.2024 10:06 Заявить о нарушении
ПЛАЧЕТ СКРИПКА...
Я слышу... Тихо плачет скрипка
В осеннем парковом саду...
Она как будто невидимка,
Ах, что же с нею не в ладу?..
Она звучит под шелест листьев,
Под лёгкий шорох сухих трав,
Под взмахом чьих-то пёстрых
крыльев,
В себя все горести вобрав.
О, скрипка-скрипка, что ж ты
плачешь,
О чём душа твоя болит?..
Зачем ты сердце своё маешь,
Оно же вовсе не гранит?..
Твой голос тонкий, очень нежный
И очень жалобный, до слёз...
И, всё же он такой прелестный,
Под млечный шёпот дивных роз.
Остановись… Не плачь, родная,
Пусть не рыдает полонез
Из чувств твоей души взлетая
Дрожащим звуком до небес.
И всё же скрипка тихо плачет,
Как дождь в осеннюю грозу...
Так грусть она свою венчает,
Роняя горькую слезу.
4.07.2016
Виктор Плут 24.05.2024 10:06 Заявить о нарушении
С лёгкостью (как и Вы) написал бы ответный экспромт на родном русском, но... зачем же повторять то, что я уже написал. Если интересно, конечно:
http://stihi.ru/2024/01/28/5035
Ещё нагряну. У Вас интересно.
С почтением
просто А.К.
Андрей Королёв 7 26.05.2024 18:50 Заявить о нарушении
http://stihi.ru/2024/01/28/5035
Ещё нагряну. У Вас интересно.
С почтением
просто А.К.
Андрей Королёв 7 26.05.2024 18:50 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.