Моя любовь! Лина Костенко

Моя любовь! Вся пред тобой отныне.
Блаженны сны твои – меня утешь.
Не сделай лишь послушною рабыней,
Не обери и крылья не обрежь!
Не допусти, чтоб свет сошёлся клином
Не отними то, для чего живу,
И одари: над тропкой тополиной
Приму я тяжесть солнца – булаву.
Не дай себя по мелочам растратить,
В своих ошибках заплутать в пути,
Не потревожив прадедов распятий,
Достойно их заветы пронести.
Звучаньем эха их любовь святая
С надеждой, что судьба всё ж сбережёт,
А жёны, стремена коней хватая,
Их провожали только до ворот.
А там, а там - жестокий клёкот боя
И звон мечей до дремлющей весны...
Моя любовь! Стою перед тобою -
Бери меня… блаженны твои сны…
Моя любовь!


***

Моя любове! - Ліна Костенко

Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Лиш не зроби слухняною рабою,
не ошукай і крил не обітни!
Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
і не присни, для чого я живу.
Даруй мені над шляхом тополиним
важкого сонця древню булаву.
Не дай мені заплутатись в дрібницях,
не розміняй на спотички доріг,
бо кості перевернуться в гробницях
гірких і гордих прадідів моїх.
І в них було кохання, як у мене,
і від любові тьмарився їм світ.
І їх жінки хапали за стремена,
та що поробиш,— тільки до воріт.
А там, а там… Жорстокий клекіт бою
і дзвін мечів до третьої весни…
Моя любове! Я перед тобою.
Бери мене в свої блаженні сни.
Моя любове!

http://www.stihi.ru/2016/03/26/5402

Фото из Интернета: Лина Костенко