Капелька дождя как игла...

Капля дождя почти каждая - как игла тонкая и острая,
Что серую гранитную брусчатку сшивает с небесным сводом,
Хоть нить из облака в воздухе бесследно исчезает впоследствии,
В осени... впрочем... подобных инструментов всегда есть вдоволь...

Пронзает ветер незримые намоченные ливнем крылья,
Улавливает дыханием сентября такты и ритмы города,
Автографы ставит на свои загорелые от лета листья...
И музыка льется вокруг тревожная, печальная, унылая...

Капля дождя почти каждая - как иголка мелкая и мокрая,
Что мир прошивает абстрактным узором и исключительным,
Туман у реки горной белее становится, шелковистее,
Как когда-то курчавая, густая борода Софокла...



Краплинка дощу - як голка…

Марина Алдон

Краплина дощу майже кожна - як голка тонка і гостра,
Що сіру гранітну бруківку зшиває з небесним зводом,
Хоч нитка із хмари в повітрі безслідно щезає згодом,
У осені… втім… інструментів подібних завжди є вдосталь…
 
Простромлює вітру незримі намочені крила злива,
Уловлює подихом вересня такти і ритми міста,
Автографи ставить свої на засмагле від літа листя…
І музика лине довкола тривожна, сумна, журлива…
 
Краплина дощу майже кожна - як голка дрібна і мокра,
Що світ прошиває узором абстрактним та винятковим,
Туман біля річки гірської білішим стає, шовковим,
Неначе колись кучерява, густа борода Софокла…

15 серпня 2015