Людмила Юферова Неужели весна?

Оттаяло земли измученное тело,
И чувствует она, как сердце бьется скоро,
И теплый снег в летящих хлопьях белых,
Что сразу тают в лужицах-озерах.

Уже весна пришла? И оттепель в душе...
И солнце рыжей кошкою в окошке,
Гогочут гуси вереницей, в вираже,
Их путь в голубизне герлыгою* проложен

А март холодным резким ветром
Обратно в зиму развернуться смог,
На склоне балки, испугавшись верно,
Белеет маленький клочок,как снежное бельмо.

Еще неделю-две -  оттенки изумруда
Разбрызгает трава, восстав от сна,
Как время мчится за минутою минута.
Неужто к нам пришла? Еще одна весна... 

* Герлыга -длинный посох пастуха с крючкообразным верхним концом


Людмила Юферова

Невже весна?

Розмерзлося землі стражденне тіло,
Вона вже чує серденько своє.
І теплий сніг спада лапато-біло,
У калюжках-озерцях розтає.

Невже весна? І на душі – відлига…
І сонце, наче кицька на вікні.
Гусей гелгоче скривлена гирлига
В небесній біло-синій густині.

І березень різкому вітровію
Назад у зиму розвернув кермо.
На схилі балки злякано біліє
Маленький клаптик – снігове більмо.

Ще тиждень-два – й смарагдові відтінки
Розбризкає травиця запашна.
Як час біжить напружено і гінко…
Невже весна? Іще одна весна...