Котигорошко укр сказка

П О К О Т И Г О Р О Ш К О

Дійові особи:
Батько – Дипресик,
Мати – Надія,
Дочка – Лебідка,
Сини – Пияк і Порохняк,
Син і Герой – Покотигорошко;

Змій – Єврасик,
Його сестра – Амрадоляра.

ЗБРОЯ:
Броня – суцільної Тверезості;
Шолом – Нелецемірний Суд;
Меч – Недрімаюча Істинна Думка і Слово.


1 Розділ

Татусь Дипресик і Надія мати,
Своїх синів направили лан жати.

А що сини? «Робота, так робота…
Та де,» -- питають:» Мамина турбота??»

«Хто їсти принесе, матусю, нам:
Таким красивим, роботящим парубкам?»

Синки питають, мати каже швидко:
«Обід вам принесе, сестра Лебідка.»

«А як знайду..?, бо стежки я не знаю…», ==
Сестричка каже так і так питає.

«Ми стружок покидаєм по стежині...», --
Відповідають так брати дівчині.


2 Розділ

Пішли брати: Пияк і Порохняк
У поле чесно працювати…
Стружки по стежці гарно повкладали, --
Тоді вже жати і сестру чекати…

Та кат і сатана на ті краї, був дуже ласий..!
А звався він простенько – Змій Єврасик.

Сестру велику мав із чорними очима,
А в неї труни і констабір за плечима…

Амрадоляра, -- та сестра, нарешті,
Позбавити хотіла цілий світ життя і честі..!



3 Розділ

А що ж сестра Лебідка?, -- гарно простувала,
А по-дорозі ще й подругу Качку взяла…

А Змій Єврасик, вмів серця дурити:
Стружки він переклав, і ну все євро крити!

Так стежку умостив до своєї оселі..,
З сестрою разом ліг і вже «плете куделі».

Лебідка разом з качкою дорогу намічають...,
Побачили єврасики і що робить не знають..?

«Ой гарні, ой красиві!!», -- так Качка промовляє
І спритно під білизну єврасики ховає…

Дійшли і до оселі. Єврасик зустрічає..,
І вже дівчат додому, до мами не пускає..!

Лебідка стала в службу, а Качку спотрошили
І гарної вечері із неї наробили…



4 Розділ

Пияк і Порохняк же, сестру все дожидали;
А так пішли додому: по харч попростували…

І бачили в дорозі:  стружок зовсім немає,
А лиш «та стежка гарна» до Змія пролягає

Що вдома було плачу: сестра й дочка пропала..!
І треба швидко діять.., звитяга щоб не спала!!!

Дає Надія мати по булаві великій,
А хлопцям не до того, до свого кожен звиклий…

Узяв Пияк пляшчину, а Порохняк книжчину,
Депресик у відчаї, аж мій папір страждає..!!

Пияк нагорілчився, другий «катехизився»…
А далі за булави й пішли до тої справи…



5 Розділ
 
Край стежки серед поля, хтось стереже отару;
А парубків питає: «Яка є, ваша справа?»

Вони і розказали: про Змія і дівчину;
Брати ж не зовсім впевнені, чи не «казати спину».

Пастух же пропонує якусь Броню Чарівну:
Суцільної Тверезості, -- нема до неї рівної..!

Та тільки недостойний, вдягнуть її не зможе:
Відразу посиніє і сам себе з’яложить.

Пияк і Порохняк же, злякалися незмірно!,
Обоє нетверезі: духовно і суцільно…

І без броні, подалі пішли від того хлопа.
«Навіщо нам, броня та? Попереду Європа…!»

Та знову, коло стежки, пасе хтось іншу паству.
І парубків вітає: «Панове, здрастуй, здрастуй!»

Яка є ваша справа? Я чимось допоможу…
Вони і розказали. «Зарадити я зможу…»

«Ось гарний срібний шолом судді і царя світу…
Хто вдягне, має владу над смертних, -- страху й звіту.»

Але коли візьме хтось, шолом той, не по-силі,
Душа того обм’якне і вимре в тій же хвилі.”

Брати, спочатку ласо на шолом подивились,
Але як все почули, то геть перемінились…

Їдуть, ледь не тікають, а стежка далі й далі..,
Знов вівці попереду і знов пастух вітає…

Та хлопцям пропонує Блискучий меч Величний…
Страшний,  як смерть поганцеві, як праця Лінюху: Двосічний..!

Недрімаюча Істинна думка і Слово, --
Цей меч незбагнений, така моя мова.

Та лиш доторкнеться до нього нечистий..,
То руки відсохнуть і страх буде гризти…»

Брати же послухали, меч подивились,
І звісно ні з чим у дорогу пустились.




6 РОЗДІЛ


Попереду Змієва хата Предивна..,
На ганку прислужує сестра-царівна.

Хотіли брати сестри обіймати,
Єврасик же вийшов і став зачіпати.

«Пияк з Порохняком, а де ваша зброя?
Нема. То чекає вас, лихая доля.

Ну, Амродоляро, готуй сестро труни!,
А поки зготуєш, кладу їх у клуні.

Змій легко зв’язав Пияка з Порохняком,
І – під каменюку з шифрованим знаком.




7 РОЗДІЛ


А дома Дипресик у відчай впадає
І ноги, і руки і шафу ламає…

Надія же ходить  сумна і зворушна,
І дивиться прикро на «дикого мужа»

А далі пішла до криниці по воду
І сталась якась незбагнена пригода…

Як несла у відрах води крижаної,
Скотився горошок з стеблини малої.

Котився недовго, в водиці скупався,
А далі з Надії, малятком озвався.




8 РОЗДІЛ


Зродився синочок,  -- дебела дитина.
Так мати Надія породила сина.

Росте горошинок не в дні, а в години
І все набирається Славної сили!

Красивий, розумний, тверезий і чистий!
Як наше сумління на здогадки бистрий.

Питає у мами, питає у тата:
«А були ще діти, -- дівчата й хлоп'ята?»
               
«Так були,  Горошок,  -- Депресик провадить:
«Та світ цей недобрий, -- де щастя лиш зрадить!»

Продовжує мати: «Було діток троє, --
Сестричка Лебідка, брати не герої…

Понесла сестричка обідать у поле,
А Змій, одуривши, зробив мені горе…

Пішли же синочки сестру визволяти
І самі пропали,  -- ніде не видати..!

Ось Ти народився, здоровий й красивий…»
«То піду до Змія, поки ще не сивий..!»

Покотигорошко так мамі звітує,
А батько не стримався, страху пильнує:

«Куди ти, Малеча?! Там Змій Євросище
І Амродоляра і слуг у них тищі..!

Малий ти, тягатись із тими чортами!,
Пригорнись до мене, пригорнись до мами…»




 9 РОЗДІЛ


Та Котигорошко тих слів не пильнує..,
А вже у дорогу шкарпетки готує…

Пізнав тую стежку, стрічались пастухи
І всю йому зброю віддали, як слуги.

Броня заблищала, -- тверезість суцільна..,
Шолом, як корона, -- особа бо чільна!

І суд принесе свій Освячена Сила,
Якій мила чистість усякого діла…

І меч-шабелюка  --  двосічная зброя,
Як істинні: слово і думка Героя.

Чогось налякався Єврасик і дметься:
«Миритись чи битись?!», -- до нього «сміється»…

 



                10  РОЗДІЛ
 


«Чого нам миритись,  Зміюка погана!?», --
Й на двоє розрубує підлого хама.

Змій хоче роздвоїтись і огніздитись,
А Амродоляра, хоч крові напитись.

Тоді славний воїн розрубує знову:
На десять частинок Змію стопудову…

А Амродоляра витягує гроші:
Хоч євро бери, хоч доляри хороші..!

Герой наш, лиш хвацько поправив шолома..,
І всі вороги, як зітліла солома..!!!

Грошима свиней лиш спокусити можна..,
А воїн Вкраїнський, -- свята його служба!!!

Мечем порубав всіх на дрібнії скалки…
Де ви Грошолюбці,  де  Мокрі Пищалки??!




11 РОЗДІЛ


Звільнив і Лебідку й братів недолугих,
Пішов лад встановлювать Перший не другий.

По правді, по розуму, милості й честі!
І лиш малоумні марудникі пеські,

Чогось все «брехали на місяць і зорі»:
Закони хотіли гнучкі та прозорі;

Щоб правду і честь шанувать лиш в виставах,
Людей  благородних зжерати у стравах...;

Щоб Змію служити УСІМ СВОЇМ ДУХОМ,
Прилюдно назвати його Вініпухом…

Усіх задурити, Красу сплюндрувать!
І золота, золота більше надбать.




12 РОЗДІЛ


Так діти хороші: великі й маленькі,
Воно не страшне нам, як слухаєм неньки.


Надія, що сина Ясного надбала
І нам допоможе немало, немало.

Порадить тверезитись, правду казати!
Про слабшого  й  хворого встигнути дбати,

А далі, як прийде Недобра  Година,
Знайдеться вам Меч, -- як осяйна перлина,

Броня непоборна, як слава і чистість…
Пізнаєте правду, пізнаєте милість.

Зміюка ж без черева буде і млості!, --
Для вправ тренажер, нам складуть його кості!!!

Ну, як же вам казка? Сподобалась діти??
Радійте і іншим подайте радіти..!!



12.11.2013р.    Біла Троянда(Маслій Тетяна Климівна)