Частина 1. Змова

СЕМЕН ПАЛІЙ
Історична поема часів Північної війни


Частина перша.
Змова.

Спустилася ніч на козацьку столицю.
У тиші нічній десь хлюпоче ріка.
Батурин заснув. Лиш Мазепі не спиться.
І Орлик не спить – його права рука.

«Цей фастівський вовк, ворог, недруг мій лютий,
Вже скоро опиниться в пастці моїй!
Поїде в Сибір, у кайдани закутий,
Й не вернеться звідти полковник Палій!

Прості українці його поважають,
І кріпне до нього народна любов,
Мене ж уніатом, поляком вважають,
Хоча збудував я багато церков!

Що ж буде, як гетьманом схоче обрати
Голота козацька цього Палія?
А це небезпечно вже, Орлику-брате.
З Семеном робити повинен щось я…

Отож я узявся доноси писати
На нього в далеку Москву до царя,
Неначе він хоче до шведів пристати.
А цар, як нікому, мені довіря.

На бік наш вдалося Петра прихилити,
Вже дав на арешт Палія він добро.
Полковника тільки лишилось зловити.
Мерщій діставай каламар і перо!

Палій здогадатись не зможе про змову.
У Фастів такого листа напиши:
“Є в мене до тебе важлива розмова,
Семене, мій друже, в Батурин спіши! ”»


читати далі: Частина друга. Лист від гетьмана.
http://www.stihi.ru/2016/03/26/8694