Частина 3. Арешт Палiя

СЕМЕН ПАЛІЙ
Історична поема часів Північної війни


Частина третя.
Арешт Палiя.


Наступного дня прискакали в столицю
На змилених конях Палій і Нагай.
«Я зараз піду до Мазепи в світлицю,
А ти тут, Максиме, мене почекай».

З будинку виходять Мазепа і Орлик.
«Я скоро вернуся», - промовив Семен.
З кіньми залишився чекать його сотник,
І в тінь відпочити усівся під клен.

Нудотно пливли нескінченні години,
Вже сутінки темні спустились у двір,
Напаслися коні давно біля тину,
Та тільки Палій не вернувсь до сих пір…

Ось Орлик нарешті виходить з будинку,
Максим підбігає до нього мерщій:
«Пилипе, а ну ж бо, спинись на хвилинку!
Скажи-но мені, де подівся Палій???»

«Палій де, питаєш? – В в’язниці полковник,
Він зрадив Росію – хоч вір, хоч не вір…
Зі шведами ззнався лукавий цей змовник,
За зраду поїде тепер у Сибір!»

«Брехня це, наклеп і неправда страшенна!
Почуй-но, Пилипе, мене й зрозумій!
Багато вже років я знаю Семена –
Не здатен на зраду полковник Палій!

Мазепі скажи: він не винен у змові!
Ми ляхів з ним били, і злу татарву,
Він відданим завжди лишався Петрові,
Не зміг би ніколи він зрадить Москву!»

«Палій у тюрмі. Вже не зробиш нічого.
Семена свого вже не жди – то пусте».
Похнюплений вийшов Максим на дорогу
І сам собі мовив: «Та тут щось не те…»

читати далі: Частина четверта. За Десною.
http://www.stihi.ru/2016/04/01/12350