Лист на чужину

Я плачу, коли нищать мій народ,
Можливо, надто я сентиментальний.
Та прикро, коли топчуть наш город,
Коли біда потворить все безжально.

Я міг до теплих ринутись країн,
Як ти, мочити ноги в океані.
Та зміг би оглядати я Берлін,
Чи міг би переїхати в Пекін,
Забувши про руїни на Майдані?

Від пам’яті, нажаль, ти не втечеш
І, як не прикро, не втечеш від себе.
І як би добре не було, а все ж –
Згадаєш рідний край і рідне небо,
Де завжди приймуть, де в тобі – потреба…

А там ти завжди будеш, як чужак.
І може й добре в Англії, в Непалі;
Та ти згадай, чия в тобі душа,
І хай ми не настільки досконалі,

Ти повертайся, друже! Приїжджай!
Життя завжди проходить по спіралі.
Ти тільки, друже, просто забажай
Почути знову аромат конвалій.

Ми підемо з тобою на Майдан,
Можливо, просто надто я вразливий.
Я покажу тобі безкрайній лан,
І знову, друже, станеш ти щасливим!

Це українська щирая душа –
Вона долає всі земні кордони!
На Батьківщину, друже, поспішай,
Не дивлячись на страх і забобони!..

9.03.2016