Магiя -Екстаз-

Химерно у простору складках ховається час.
Тасуються карти Таро. Підкидаються руни.
Багато охочих дізнатись про долю.
Та мало хто вміє її прочитати.

Долівка устелена сіном, а ліжко рядном.
Фіранкою сіється світло. Котисько мурчить.
На вулиці граються діти.

- Доволі - скажу я тобі в сотий раз.
Ти скажеш, що воля не краща неволі.
Не бачиш різниці між там і отут.
Промовчу. Згадаю: над річкою верби ростуть, обабіч соші - тополі.
Тут небіясники, там літаки.
Тут відьми, а там ділові кобіти.
Як все вмістити в своїй голові?
І куди себе врешті подіти?

На вулиці граються діти.

-- Ми живемо в час СМС, кліпів, флеш-романів та есеїв у мікрблоґах. Дійсність стає фрагментарною і схожою на скельця, які висипалися з поламаного калейдоскопа.
-- Налий мені ще вина.
-- Мінералки додати?
-- Так. Тільки без газу.
-- Ти мене слухаєш? Я забагато балакаю?
-- Ні! Що ти? (знічено) Говори.
-- Добре. (посміхається. бере ліву руку. цілує пучки, середину долоні)

Мовчать. П'ють червоне вино. Їдять шоколад чорний з помаранчевими цукатами. Посміхаються. Цілуються. Спочатку поглядами. Потім губами, спраглими кохання.

Життя тут і нині. Екстаз. Безкінечна мелодія. Концерт для гобоя і лютні.


© Copyright: Валентин Лученко, 2016