посуньте, щоб вiдiмкнути
Зненацька.
В горах світових вітрил.
В постійних пошуках відсутності нещастя,
Блукає по хвилинам днів
Наш тихий зір.
Чекати вмовили себе,
І досі,
Ми замкнені в життя тісний полон.
Та внутрішньої тиші
Сила просить.
Бо кожен, власний,
Сам собі,
Армагеддон.©
Свидетельство о публикации №116032507296