Василь Симоненко. В вагоне

Автор: Василь Симоненко (1935 - 1963)


                Перевод Инессы Соколовой

В ВАГОНЕ

Ты сидишь напротив, кучерява,
Взгляд твой призывает: – Улыбнись!
Вижу, что ты дивчина лукава,
Хитрость с вожделением сплелись.

Но твоя веселая улыбка
Не зажгла любовью, не запел.
Вижу, не моей души ты скрипка,
Фальши никогда я не терпел.

Не хочу игрушкой быть, забавой
Ни на миг – не быть тому, не быть.
Не хочу и не имею права,
Не позволю сердце растопить.

Глупости в очах твоих приметил,
Ветреность в душе твоей пустой,
Кстати, есть и лучшая на свете,
Я поклялся в верности другой.

У дивчины, что тебе не пара,
Нежный взгляд, и нет его  ясней,
А твои глаза пылают жаром,
Только лёд мне видится в огне.

Нет, не подарю себя в забаву
Ни сейчас, ни завтра, никогда...
Не поверю я глазам лукавым,
Не поверю, слышишь, никогда.


Другие варианты второй строки:

2-й – Глазки-стрелки огоньком зажглись.
3-й – Очи говорят мне: «Берегись!»
4-й – Глазками стреляешь  – блись*, да блись. 

Блись* (укр.) – лукавое поглядывание, сверк.

Оригинал

У ВАГОНІ

Ти сидиш навпроти, кучерява,
І з-під вій на мене — блись та блись.
У твоєму погляді лукавім
Хитрість і захоплення сплелись.

Та весела посмішка дівоча
Будить в серці не любов, не спів.
Ні, твого кохання я не хочу,
Як ніколи фальші не хотів.

Я для тебе іграшка, забава,
Але й то всього лише на мить.
Я ж не хочу, я не маю права
На дрібниці серце розпилить.

Бо крізь очі видно порожнечу,
Легковажність у душі твоїй,
Та й сказати мушу я, до речі,
Що поклявсь у вірності другій.

Тій дівчині, що тобі не пара.
В неї очі ніжні та ясні,
А у тебе нині пашать жаром,
Тільки кригу видно в тім вогні.

Я ж себе не дам тобі в забаву
Ні тепер, ні завтра, ні колись…
Не дивись на мене так лукаво,
Не дивися, чуєш, не дивись.

1955

Джерело: Бібліотека Кошового Писаря.
За виданням: В.Симоненко. У твоєму імені живу. "Веселка", К., 1994.