Я не воюю з вiтряками

Я не воюю з вітряками.
Навіщо це? Є інші мрії.
Та я  живу, як ви в надії,
Що буде Воля разом з нами.

Встаю з колін , із пилу, праху.
Пишу слова, молю Вітця,
Пройти по шляху до кінця,
Із думкою, та з болем страху.

Зі страхом жити, мов бадилля
Мов той горох, що при дорозі,
Що ще даровано небозі,
Коли у світі є свавілля.

Коли нас рвуть на клапті зайди,
А ми поклони б’єм... покірно.
Та називають нас "невірні",
Чекаємо появи Байди.

Ми  всі нащадки, кричимо,
Нащадки слави, козарлюги.
Мені смішні оті потуги,
Бо,... на колінах стоїмо.

Нема свого, все, як тубільці,
Рівняємо думкИ та   долю.
Міняєм волю на неволю.
Та привічаємо чужинців.

Чужинці там. Чужинці тут.
Ми знову віримо байкам,
Та закордонним байкарям
Що до ярма усіх ведуть.
----------------------------------------
Мій вірний Санчо, брешуть знову
Про нас рядки з чужих книжок.
Отих, в багнюці сторінок,
Які вони взяли в основу.