Зелений день... Шон Маклех Патрик

                Перевод с украинского:
                http://www.stihi.ru/2015/12/05/1319

                «То город-дождь, холодный и зелёный»
                Майк Йогансен
               

Дни, как и стихи, бывают разных расцветок: белые, чёрные и даже зелёные. 17 марта как раз зелёный день – люди надевают зелёные одежды, зелёные шляпы и даже красят седые бороды в зелёный цвет. Я подумал, что у нас, ирландцев, большинство дней меланхолично-дождливые. Но только не этот! Мне почему-то припомнилась давняя легенда про мореплавателя Майль Дуйна: во время плаванья он приплыл к острову, где паслись только чёрные и белые овцы. Если чёрная овца попадала в белое стадо, то автоматически становилась белой, и наоборот. Я подумал, что в День святого Патрика все мы овцы, а пастор у нас один, и написал такое:

И улиц паруса – во всём зелёном.
Трилистный день дождища-скрипача.
А сколько слов подобны стали чёлну,
А песен – вознеслось до окоёма.
Сегодня все – бродяги-шатуны:
И старый шкипер, и незрелый юнга –
Плывём от острова мы и до острова,
И от Мечты мы приплываем к Песне.
И каждый чёлном тем руководит,
Что ссохшеюся шкурою обит
– о, древен он, ирландский этот чёлн!
Он через море Вечности плывёт.
Седой пастух два стада бережёт:
– Овечек белых и овечек чёрных –
На острове с названьем кратким – Жизнь.
А каждая овца – решай сама:
Быть чёрной или белой.
А в воздухе над островами – арфы
немолчный звон: легенды прорастают
Листвой шамрока*…в светлый этот день
Всё радостнее звук печальных песен.
И вспоминаем, что мы все – ирландцы,
Из дедова большого сундука
Мы достаём истерзанные карты.
Мы – кельты…

*-белый клевер-трилистник,
символ Ирландии
аватар Автора оригинала


Оригинал:


                «То город-дощ, холодний і зелений…»
                (Майк Йогансен)

Дні як і вірші бувають різних кольорів: білі, чорні і навіть зелені. 17 березня якраз зелений день – люди вдягають зелений одяг, зелені капелюхи і навіть фарбують сиві бороди у зелений колір. Я подумав, що в нас, ірландців, більшість днів меланхолійно-дощаві. Але тільки не цей! Мені чомусь пригадалась давня легенда про мореплавця Майль Дуйна: під час плавання він приплив до острова де паслися тільки чорні і білі вівці. Якщо чорна вівця потрапляла у біле стадо, то автоматично ставала білою і навпаки. Я подумав, що в День святого Патріка всі ми вівці, а пастор у нас один і написав таке:

Вітрила вулиць – навіть вони зелені.
Трилистий день дощиська-скрипаля.
Скільки слів стають сьогодні човнами,
Скільки пісень стають сьогодні небокраєм
Сьогодні ми всі мандрівці-волоцюги:
Старі бородаті шкіпери і молоді юнги –
Пливемо від острова до острова –
Від острова Мрій до острова Пісень.
Адже кожен із нас керманич човна,
Що обтягнутий шкірою –
Давнього ірландського човна,
Що пливе через море Вічності.
Сивий пастух пантрує два стада –
Чорних і білих овець.
На острові, що зветься Життя.
Але кожна вівця самостійно вирішує
Чорною бути чи білою.
А в повітрі дзвін: над островом арфи
Проростають легенди листками шамроку.
День, коли можна забути журбу,
День, коли сумні пісні стають веселими,
День, коли ми згадуємо – ми всі ірландці,
День, коли з дідової скрині
Дістаємо старезні картаті кілти
Ми – кельти…