Нiчого бiльше вже нема?..

Валентина Лисич:
   
Нічого більше вже нема:
Ні ясних зір, ні зорепаду.
І навіть вітер продима
І нам не грає серенаду.

 Немає радості, весни...
Зима в обнові на порозі.
Похмурі дні повернуть в сни,
Тебе мені віддать не в змозі.

Нема ні сонця, ні пітьми.
Нема ні пекла, ані раю.
Байдужість впевнено крильми
Торкнулась серця... замерзаю...

Мовчить душа. Вона німа.
Їй слів бракує. Та що з того,
Коли кохання крадькома
Втекло до припічку чужого..

---------------------------
    Ладомир Михайлов:

Ты говоришь пришла зима.
Нет ясных звёзд и звездопада.
Тебя терзают холода.
Умолкли звуки серенады...

Как жаль, что видишь эти сны...
Всё ещё вьюга на пороге.
Пропали запахи весны
И стынет мир в немой тревоге.

Проснись! И выйди же из тьмы.
Весна по улицам шагает.
Нет больше власти у зимы.
Листва деревья одевает.


Рецензии
Какие прекрасные строки. Всего Вам самого найлучшего. Спасибо, что творите такие шедевры.

Нина Трало   07.09.2016 18:58     Заявить о нарушении
Спасибо, Нина!
Жалею очень, что "кохання крадькома втекло до припічку чужого..."

Ладомир Михайлов   07.09.2016 19:32   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.