Максим Рыльский. В горах, средь камня и снегов...

                ***
В горах, средь камня и снегов,
Где человека след увидишь редко,
Рисуется на синем небе чётко
Охотничья избушка. Край орлов.

Покроет скалы пеленою снежной,
В ущельях загрохочет Божий гром, -
Мы жарим шашлыки, и наш уютен кров,
Играем в шахматы и пьём вино неспешно.

Когда-то - Байрон гордый рассказал -
В такой избушке Манфред отдыхал,
Чтоб снова с фатумом в бою схватиться.

Так мы, - как день начнётся молодой, -
Пойдём со смертью в шахматы сразиться,
Скользя по тропке узкой и крутой.

                ***
У горах, серед каменю й снігів,
Де слід людини око бачить рідко,
Малюється на синім небі чітко
Мисливська хатка, притулок орлів.

Огорне скелі снігова намітка,
В проваллях загуркоче Божий гнів, -
Ми сидимо, пильнуем шашликів,
У шахи граєм і п"ємо нешвидко.

Колись, як Байрон гордий оповів,
В такій же хаті Манфред відпочив,
Щоб знов на прю із фатумом устати.

Так ми, як день розквітне молодий, -
Підем зі смертю в шахи погуляти,
Ступаючи по стежці кам"яній.

               


Рецензии