Стелиться туман,
Лізе аж під шкіру.
І не видно з вікон
Млосної весни.
Все у цьому світі
Має власну міру.
Знову без запрошень
Ти до мене в сни.
Знову все по колу:
Зустрічі, прощання.
Перехрестя долі
Чи звичайний збіг?
Тільки ми з тобою
Посеред мовчання,
Наче безпритульні
Не знайдем ночліг.
Тільки ми з тобою
Наодинці з небом
Все збираєм зорі
В жмені, мов малі.
Ти моє безсоння
Вільне від потреби.
І без тебе стане
Тихо на Землі.
Порожньо і тихо,
Наче у криниці,
Що давно забула
Чистоту води.
Кожне твоє слово -
Постріл із рушниці
І цілюще зілля
Проти самоти.
Стелиться туман,
Лізе аж під шкіру.
Небо одягає
Светри чорних хмар.
Все у цьому світі
Має власну міру.
Тільки ти окремо -
І прокляття
Й дар.
дар
© Copyright: Владислава Даценко, 2016
Свидетельство о публикации №116032206057
Свидетельство о публикации №116032206057
Рецензии