Нема кому зігріти твою душу,
Нема кому до серця пригорнути.
А може просто ти не хочеш,
Те що було, не можеш ти забути.
Не хочеш стати на нову дорогу,
Не можеш наново свій шлях почати,
Але ж ти мила і розумна -
З тобою так приємно розмовляти.
Чого стоїш ти на одному місці,
Чого не хочеш крок на зустріч ти зробити,
Чого не відкриваєш дверці серця -
Пора тобі когось туди впустити.
Все що було, пора забути -
Нехай воно собі іде у небуття!
Знайдуться сили - зникнуть всі турботи,
Тоді почнеш нове життя!
Нема кому зігріти твою душу,
Нема кому до серця пригорнути.
Забудь все те, що не складалось,
А все що має суть, то має бути!
Нема кому
© Copyright: Михаил Данихленко, 2016
Свидетельство о публикации №116032106445
Свидетельство о публикации №116032106445
Рецензии