Весна идет перевод на украинский

Весна идет* (Владимр Высоцкий, http://www.world-art.ru/lyric/lyric.php?id=796)

    Проделав брешь в затишьи,
        Весна идет в штыки,
        И высунули крыши
        Из снега языки.
Голодная до драки,
        Оскалилась весна, -
        Как с языка собаки,
        Стекает с крыш слюна.
Весенние армии жаждут успеха,
 Все ясно, и стрелы на карте прямы,
 И воины в легких небесных доспехах
 Врубаются в белые рати зимы.
Но рано веселиться!
        Сам зимний генерал
        Никак своих позиций
        Без боя не сдавал.
Тайком под белым флагом
        Он собирал войска,
        И вдруг ударил с фланга
        Мороз исподтишка.
И битва идет с переменным успехом:
 Где - свет и ручьи, где - поземка и мгла.
 И воины в легких небесных доспехах
 С потерями вышли назад из котла.
        Морозу удирать бы,
        А он впадает в раж:
        Играет с вьюгой свадьбу,
        Не свадьбу, а шабаш.
        Окно скрипит фрамугой -
        То ветер перебрал.
        Но он напрасно с вьюгой
        Победу пировал.
А в зимнем тылу говорят об успехах,
 И наглые сводки приходят из тьмы,
 Но воины в легких небесных доспехах
 Врубаются клиньями в царство зимы.
Откуда что берется, -
        Сжимается без слов
        Рука тепла и солнца
        На горле холодов.
  Не совершиться чуду -
        Снег виден лишь в тылах.
        Войска зимы повсюду
        Бросают белый флаг.
И дальше на север идет наступленье,
 Запела вода, пробуждаясь от сна.
 Весна неизбежна - ну, как обновленье,
 И необходима, как просто весна.
        Кто славно жил в морозы -
        Тот ждет и точит зуб,
        И проливает слезы
        Из водосточных труб.
        Но только грош им, нищим,
        В базарный день цена -
        На эту землю свыше
        Ниспослана весна.
Два слова войскам - несмотря на успехи
 Не прячьте в чулан или старый комод
 Небесные легкие ваши доспехи -
 Они пригодятся еще через год.

(1972 г.)
--------------------------------------------------
* см.

ВЕСНА ЙДЕ... (вільний переклад П.Голубкова)

Зробивши лаз в затишші,
Весна йде залюбки,
Дахи сують скоріше
Зі снігу язики.
Голодна, без утайки,
Вже скалиться весна, -
Як з язика собаки,
З дахів тече слина.

І прагне від армій весна подарунку,
Все ясно, і стріли на мапі прямі,
І воїни в світлих, легких обладунках
Врубаються в білі ті банди зими.
       
Та рано веселитись!
Зимовий генерал
Ніяких ще позицій
Без бою не здавав.
Під білий прапор зранку
Збирав свої війська,
І вдарив раптом з флангу
Мороз «напевняка».

І битва зі змінним триває малюнком:
Де - світло й струмки, де - поземка й імла.
І воїни в світлих, легких обладунках,
Хоч з втратами, вийшли назад вже з котла.

Мороз втекти повинен би,
а він впадає в раж
І грає з хуртовиною
весілля, чи шабаш.
Вікно скрипить фрамугою –
то вітер перебрав,
З зимою недолугою
він теж бенкетував.

В зимовім тилу виясняють стосунки,
Нахабні погрози приходять з пітьми,
А воїни в світлих, легких обладунках
Вбиваються клином у царство зими.

І звідки що береться –
стискається без слів
Рука, що сонцем зветься,
на горлі холодів.
Ні, диву не відбутися –
сніг тільки у тилах,
І білий прапор нудиться
вже у зими в військах.

І далі на північ йде наступ, одначе,
Співає вода, сну позбулась вона.
Весна неминуча, як юність, юначе,
Вона необхідна, як просто весна.

Хто жив і у морози,
чекає й точить зуб.
Хоч проливає сльози
він з водостічних труб,
Але гріш їм, убогим,
в базарний день ціна -
Бо послана вже Богом
на землю цю весна!

Два слова військам - на весну не зважайте,
Не в темну комору, в комод, на смітник
Небесні легкі обладунки ховайте -
Бо стануть в нагоді вони через рік.