Красногоровка

Бліда багатоповерхівка, майже на лінії вогню,
В ній розумію, що ніколи цих хижаків не зупиню.
Їм недостатньо буде крові чужих невісток та синів -
Коли закінчаться набої, вони пожруть своїх братів.

Вони так роблять вже не вперше, і в цьому бачать сенс життя -
Себе принести та родини, як жертву, на олтар вождя.
Покласти серце та сумління, здоровий глузд віддать вогню,
Нема людини - є машини, страшне драконове меню.

Я бачу крізь розбиті стіни дитяче ліжко, пил, ляльки…
Не може раб мене звільнити – тримає страх його думки.
Чи зможу я його спинити? Кожен із нас обрав свій шлях.
Я маю волю захистити, з братами подолати жах…
                20.03.16 Добропілля


Рецензии
Гарна мова, чудесний вірш!
Атмосферно.

Инна Закорецкая   09.12.2016 20:06     Заявить о нарушении