Ті вранішні очі, що спали,
торкались світанку...
В той час
вони ще нічого не знали...
про світло для кожного з нас.
Вони не пірнали у мрії
за дотиком ніжних сердець,
що гинуть в думках як подіях,
йдучи до людей навпростець.
Не знали про небо Мадриду...
Про місяць над дахом у сні,
де я, як блаженний сновида,
шукаю весну у весні...
Ті очі...
Ті зорі любові,
чекають за рогом мене,
щоб в кожному третьому слові
дізнатись, що щастя мине...
Склом по склу
© Copyright: Александр Ноцкий, 2016
Свидетельство о публикации №116031902735
Свидетельство о публикации №116031902735
Рецензии
