Душi дому

Небо заховалося у трави,
Зник останній промінь. З висоти
Ніч скидала морок кучерявий
На будинки, вулиці, мости.

Шепотіла місту: «Люлі-люлі»,–
Проспівала декілька псалмів,
А проте квартири незаснулі
Вікнами світилися в пітьмі.

То блідими, мов примарне сяйво,
То ясними, як палкий вогонь,
Видавали світу одностайно
Таїну своїх нічних безсонь.

Тільки їм в подробицях відому –
Радісну, печальну чи сумну,
Вікна – незамінні душі дому –
Трепетно вдивлялися в імлу.

Місяць завершив діла пастуші,
І здалося в темноті мені,
Що не вікна, а пречисті душі
Світло випромінюють в пітьмі.

18-19.03.2016р.


Рецензии