Небо заховалося у трави,
Зник останній промінь. З висоти
Ніч скидала морок кучерявий
На будинки, вулиці, мости.
Шепотіла місту: «Люлі-люлі»,–
Проспівала декілька псалмів,
А проте квартири незаснулі
Вікнами світилися в пітьмі.
То блідими, мов примарне сяйво,
То ясними, як палкий вогонь,
Видавали світу одностайно
Таїну своїх нічних безсонь.
Тільки їм в подробицях відому –
Радісну, печальну чи сумну,
Вікна – незамінні душі дому –
Трепетно вдивлялися в імлу.
Місяць завершив діла пастуші,
І здалося в темноті мені,
Що не вікна, а пречисті душі
Світло випромінюють в пітьмі.
18-19.03.2016р.
Душi дому
© Copyright: Наталя Мазур, 2016
Свидетельство о публикации №116031912210
Свидетельство о публикации №116031912210
Рецензии