СІРЕ НЕБО ВИКЛИКАЄ СТРАХ...
ЧУЮ КЛИЧ ПОВЕРНЕННЯ ПЕРНАТИХ!
ТО Ж І В МЕНЕ ПІСНЯ НА ВУСТАХ:
БУДУ НЕЮ ВеСНУ ЧАРУВАТИ.
РОЗГУЛЯВСЯ ВІТЕР ЗА ВІКНОМ,
СОНЕЧКО НЕСМІЛО ПІДМОРГНУЛО.
РОЗЦВІТА РОЗПЕЩЕНА ЛЮБОВ,
ЩО ПО ОСЕНІ СТОМИЛАСЬ І ЗАСНУЛА.
ЩЕ МОРОЗИТЬ РАНКАМИ ЗИМА.
ТИ ВСМІХНЕШСЯ-І ВОНА ВІДСТУПИТЬ.
БО НА СЕРЦІ ВЖЕ ВЕСНА-КРАСНА
Й ПОРУЧ ТОЙ,ХТО НІЖНО ТЕБЕ ЛЮБИТЬ.
.
НАВІТЬ СИНІЙ ПРОЛІСОК З ЗЕМЛІ
НЕ БОЇТЬСЯ ХОЛОДІВ ВЕСНЯНИХ.
БОГ ЖИТТЯ ПРОДОВЖУЄ МЕНІ,
ДЯКУВАТЬ ЗА ЦЕ НЕ ПЕРЕСТАНУ.
ПОРАДІЮ ГІЛОЧЦІ ВЕРБИ,
КРОКУСУ І ПРОЛІСКУ В ОБІЙСТІ.
ЦЯ КРАСА ПОЗБАВИТЬ ВІД ЖУРБИ,
ПОМИСЛИ І ДІЇ СТАНУТЬ ЧИСТІ.
ВСЮ КРАСУ РОЗКІШНОЇ ЗЕМЛІ
БОГ ПОДАРУВАВ ДЛЯ МИЛУВАННЯ.
ЗАПАХ ТРАВ І СВІЖОЇ РІЛЛІ,
І ЦЮ ВЕСНУ,ЩО,ПЕВНО,НЕ ОСТАННЯ...
18.03.2016.
Весеннее обновление
© Copyright: Татьяна Школяренко, 2016
Свидетельство о публикации №116031812158
Свидетельство о публикации №116031812158
Рецензии