Вірною дружиною навіки
обіцяла буть мені вона.
Та втекла… Боялася каліку
доглядати (прийде час) одна?!
Пожурився я за нею в міру,
ще й сльозою спогад окропив.
Жаль, та чергову квартиру
для її коханця не купив.
Але час іде і все минає,
заживають рани на душі.
Вже у серці музика лунає,
все частіше пишуться вірші.
Святе місце пусто не буває –
в серці поселилися вірші.
18.03.2016
Промайнуло
© Copyright: Олександр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116031810790
Свидетельство о публикации №116031810790
Рецензии
Так, так... Знайомо... Так буває... Прекрасний вірш!
Артур Грей Эсквайр 18.03.2016 23:46 • Заявить о нарушении
Артур Грей Эсквайр 18.03.2016 23:46 • Заявить о нарушении
і частіше, Артуре, ніж хотілось би... Дякую за відгук!
Олександр Мачула 19.03.2016 07:37 Заявить о нарушении
Олександр Мачула 19.03.2016 07:37 Заявить о нарушении