Оксана Забужко. И солод слов...

                ***
...И солод слов,
И холод слёз,
Касанье - чисто, неприметно...
Возьми меня в высоты гроз -
Я легче струйки сигаретной.
Глаза неспешно подними
(Так райских врат разводят створы?) -
И ты мне душу обними,
Губами...чтобы нежность - морем...
Разломом - ох! - да в листопад
И пол и стены завертело,
Свеченье стало проступать
Сквозь контур тот, что звался телом!
И - отклонись...
И - волю дай...
Ведь в чёрном космосе отдельно
Гудят - услышь - как провода,
Две доли, строго параллельны.
Ещё волнует этот шум -
То за спиною крылья машут...
Любовь! Приюта не прошу -
Свободы дай, святой и страшной.


                ***
...І солод слів,
І холод сліз,
І дотик чистий і шовковий...
Візьми мене у темну вись -
Я легша пасем цигаркових.
Повільні очі підніми
(Чи так розводять райські брами?) -
І душу в мене обніми,
І обніми її губами...
Розломом - ох! - у листопад
Підлогу й стіни закрутило,
Текуче сяйво проступа
Крізь контур той, що звався тілом!
І - відхились...
І - відпусти...
Бо в чорнім космосі даремно
Гудуть натужно, як дроти,
Дві долі, строго паралельні.
А цей потріскуючий шум -
То шерех крил поза спиною...
Любов! Не прихистку прошу -
Свободи,
      світлої й страшної...