Оксана Забужко. Коханый...

"Коханый!" - и летит наискосок рука,
Рождая слово на листе, как боль и праздник:
Впервые - на веку, впервые - на века -
И через строки вскачь летит высокий всадник!
То слово -  как мольба к груди прижатых рук,
То слово - выше слов, за ним - уж только стоны.
"Коханый" -  выдыхай, иль: тонко свистнул лук,
Пустивши в цель стрелу из времени пустого.
И только нежный черк - и терпнет вся душа:
Прочнее всех присяг, легко, как духа сила,
То слово (о, замри!) - перейдена межа.
Не бойся ничего, уж коль переступила.
               
                Примечание: коханый - любимый

                ***
"Коханий!" - я пишу це слово навпрошки,
Навкіс через листок, і так, немов уперше:
Уперше  - на віку, і вперше - на віки
Учвал через рядки летить високий вершник!
Це слово - з задихань, з притислих-к- грудям рук,
Це слово - вище слів: за ним - вже тільки стогін!
"Коханий" - видихай, чи: тонко цвьохнув лук,
Пустивши в ціль стрілу із простору пустого.
І тільки ніжний черк - і отерп по душі:
Тривкіше всіх присяг, легке, як дух без тіла,
Це слово (О, замри!) - переступом межі,
Й нічого вже не бійсь, якщо - переступила.