260. Василь Стус. Ты где-то за краем земли, как пт

Ты где-то за краем земли, как птаха моя белогрудая,
Печальна и сладколюбива, глаза – миндали.
Надеюсь на случай, надеюсь на диво, надеюсь на чудо
В чужинной-чужой ненавистной лихой стороне.
Всей тяжестью сопки на хворое сердце ложатся
И низкое небо спускается ниже земли,
А наши сердца – они ждут,  и им ждать не дождаться,
А сносу не станет – то выбьются вовсе из сил.



Ти десь за край світу, як птаха моя білогруда,
солодкомолока, два ока — мигдалі сумні.
Сподіюся щастя. Сподіюся дива. Сподіюся чуда
на цій чужинецькій оцій навісній стороні.
Як тяжко ці сопки на серце на хоре лягають
і небо обнизе всідається м’яко на діл,
а наші серця — все чекають, чекають, чекають,
а стерпу не стане — то виб’ються зовсім із сил.


Рецензии