Були колись такі щасливі миті,
Коли про все забув на світі,
Коли була в житті мета …
На жаль не склалося – не та...
Не тій нічого не хотілось,
А я не вірив, хоч по ночах і снилось,
Що скоро все вона покине,
Хоча сім'ї своїй і був я вірний.
Пішла... і скатертю дорога.
І я їй не суддя – а всі ми перед богом.
Остався я не сам – хоча фактично був й тоді один.
Зате є в мене мій маленький
Коханий і любимий син)))
Були колись
© Copyright: Михаил Данихленко, 2016
Свидетельство о публикации №116031600555
Свидетельство о публикации №116031600555
Рецензии
