Удвох стояли й дивувались,
що блiдний мiсяць випливає.
Колись пiд ним вони кохались,
а зараз вiн їх розлучає.
Чи ж мiсяць в тому винуватий,
а може зiрка та , що впала?
Не знала , що йому сказати
- колись чекати, обiцяла.
Тепер вiн коси, губи й очi
не буде пестити,ласкати
i обіймать цей стан дiвочий ,
i руки нiжно цiлувати.
Не вiн, не вiн... Нащо було ж то
тодi такi листи писати .
У скронях й головi гуло щось
i груди бiль почав стискати.
А мiсяць виплив в темне небо,
щоб срiбним сяйвом здивувати .
Не сяй так, мiсяцю, не треба.
Вiн хоче бiль свiй приховати.
Розлука
© Copyright: Татьяна Сливко, 2016
Свидетельство о публикации №116031603172
Свидетельство о публикации №116031603172
Рецензии