Смуток

Живе та стогне Україна,
Та тихо сльози свої л'є,
Своїми ж згноблена країна,
Аж дихать смуток не дає.

Народ мовчить, лиш очі тупить
І рот закритий на замок,
А багатій доллАри лупить,
Щоб зайвий викопать ставок.

Та що ставок? Вже цілу річку
Та владу мати у руках,
Доньці в придане стразів стрічку,
А не жіночу в рушниках.

А сину Бентлі в презент дати,
Дружині Майбах прикупить,
Та тільки думає-де взяти,
І як цих євро десь схватить?

А де схватить, як не в народа?
Зі стариків та малюків.
Як обійти таку нагоду?
Як здерти шкіру з батраків?

Забрати в тих, хто ще працює,
Хто в школу ходить та садок...
Він у душі гопак танцює,
Готує новий всім "кидок".

Народ мовчить, кусає губи,
Звиває нерви у клубок,
Зціпивши серце, ніби зуби,
Мовчить покірно у платок.

І де ж Шевченко наш далекий?
Якби з могили він восстав,
Мабуть би з глузду з'їхав предок
І ошелешений упав!

Як жити далі, що робити?
Як стати сильними всім нам?
Як Щастя-Долю заробити
Не нам уже, хоча б синам...

2012 г.