СПОГАД
Пам'яті бабусі Шури...
Час забирає біль по-троху,
Та не стираються думки,
Спогад ятрить сильно душу
Навіть через роки.
Того дня невидима сила
Тягнула додому мене.
Я бігла, "летіла" щосили,
Бо відчувала лихе!
Зі страхом смикнула ручку,-
На дивані лежали Ви,
У очах - повно болі і смутку,
Попросили у мене води.
Я лише на секунду вийшла,
На зовсім короткий час,
Принесла водички швидко,
Та вживих... не застала Вас.
Я остання дивилася в очі,
Я остання, чий крик чули Ви.
... Ще довго снилися очі,
Що просили у мене води.
(18.12.2015)
Крижановська (Маярчак) Світлана Петрівна,
Україна, м. Хмельницький.
Спогад
© Copyright: Светлана Маярчак Крыжановская, 2016
Свидетельство о публикации №116031503456
Свидетельство о публикации №116031503456
Рецензии