Як боляче дивитись на країну,
Вона неначе птах, що вже без крил…
Спливає кров’ю рідна Україна,
І як пір’їн на цвинтарі могил.
Це рук Америки нечиста справа,
Країни, що ґвалтує мій народ…
Якій людської крові завжди мало,
Чия душа – джерела чорних вод.
Та є на світі справедливість божа,
Не буде щастя там, де зло в душі!
Розвіє вітер паперові гроші,
А кров Америки засохне на мечі.
Дива не зникли, подихом кохання
Летітиме держави гордий птах…
Бо понад втрати і тяжкі страждання,
Вогонь Свободи не згаса в очах!
Київ
***
© Copyright: Наталия Рудченко, 2016
Свидетельство о публикации №116031305372
Свидетельство о публикации №116031305372
Рецензии