А жизнь моя уже в инвентаре
Разбита и расписана по графам.
То кондаки твои и тропари,
То кара и с отравою караф.
Над стенами тоски через тюрьму
И над Софийской звонницею взносит
Меня мой дух. Пусть даже я умру -
Но он оплачет, мой тонкоголосый,
Три тысячи пропащих вечеров,
Три тыщи ясных зорь, что заблудились,
Оленями прошли между кустов
И мертвого меня не разбудили.
Уже моє життя в інвентарі
розбите і розписане по графах.
Це кондаки твої і тропарі,
це кара, це з отрутою карафа.
Над цей тюремний мур, над цю журу
і над Софіївську дзвіницю зносить
мене мій дух. Нехай-но і помру —
та він за мене відтонкоголосить
три тисячі пропащих вечорів,
три тисячі світанків, що зблудили,
як оленями йшли між чагарів
і мертвого мене не розбудили.
257. Василь Стус. А жизнь моя уже в инвентаре...
© Copyright: Алёна Агатова, 2016
Свидетельство о публикации №116031300172
Свидетельство о публикации №116031300172
Рецензии