І солонини вдосталь, і свіжатини
З істориків, письменників, поетів.
Хтозна, що люди мають на прикметі,
Малюючись письменами строкатими.
Можливо годі з них робити висновки,
І бачити в Адамові ізгоя,
Якого з раю – тай під низ ногою,
Бо не підписаний той божий лист ніким.
Лякають, додавати щось не можна нам,
Так само, щось не можна видаляти,
Бо усіма церквами будеш клятий.
Сміливцям тим страхіття буде. Кожному.
Та чи не цим ми все життя займаємось,
Додаючи, якісь там, закарлюки
В історії, мистецтва і науки,
І, все одно, щорічно, є розмай у нас.
А той Армагедон й самі влаштуємо
Без зайвого втручання й допомоги,
Попами переляканого, бога.
Хіба що, не підем шляхом отруєним.
ось тiльки не грузiть мене цитатами
© Copyright: Канан, 2016
Свидетельство о публикации №116031301563
Свидетельство о публикации №116031301563
Рецензии