Немовби наостанку

Людмила Дзвонок
Кохаю я! Безмірно так кохаю...
Найкраще почуття в житті моєму!
Його я і вдихаю, й видихаю,
Завжди ношу у серденьку своєму!

Воно таке красиве, дивовижне,
Легеньке і пухке!.. Я в ньому таю!
Із ним життя казкове, білосніжне...
Миленькому таке ж і повертаю!

Розквітли в ньому! Очі, мов ті зорі,
Яскраві усмішки із самого світанку.
Нема у нас тих сварок, ні докорів –
Кохаємось, немовби наостанку!

                13.03.2016


© Copyright: Людмила Дзвонок, 2016
Свидетельство о публикации №116031311499
Список читателей / Версия для печати / Разместить анонс / Заявить о нарушении
Другие произведения автора Людмила Дзвонок
Рецензии
Написать рецензию
Другие произведения автора Людмила Дзвонок